בס’’ד

       Рабин Менахем-Мендл Шнеєрсон, визнаний лідер і вчитель, відомий усьому світу як Любавицький Ребе, володів глибокими духовними і світськими знаннями. Сила його вчення в тому, що воно становить розвиток багатовікової традиції Тори – тієї самої Тори, непохитні істини якої були основою людства з моменту його створення. Духовна спадщина рабина відбиває його унікальну особистість, бо становить дивовижне поєднання теплоти і сили, простоти викладу і глибини думки. Одна з найбільш вражаючих особливостей таланту Любавицького Ребе – здатність виявляти прихований зв’язок явищ, піднімати завісу над буденними фактами життя і осягати               

Б-жественну цілісність навколишнього світу.

Внесок Рабина Менахема-Мендла Шнеєрсона в розвиток єврейської освіти в країнах діаспори був величезний. За трохи більше ніж чотири десятиліття його лідерства з ініціативи і за всебічної підтримки Любавицького Ребе було відкрито понад дві тисячі освітніх установ в усьому світі. У 1976 році, оголошеному ним «Роком освіти», Ребе розпочав спеціальний освітній проєкт.

Наслідком його реалізації того року стали десятки нових єврейських шкіл і дитячих навчально-рекреаційних таборів, освітніх програм. У 1978 році день народження Рабина в США оголосили Днем освіти. Відтоді цей день відзначають щорічно.

 

​

Давайте юнакові виховання відповідно до його рівня, тоді, навіть постарівши, він не відвернеться від нього

                                                 

                                                                                                                                                                             Книга Приповістей, 22: 6

 

Чому просвітництво потрібне?

​

Якщо і є чинник, який ми можемо регулювати і який здатний вплинути на нас як на народ, то це – просвіта. Просвітництво – це фундамент цивілізації. Щоб виростити здорових і високоморальних людей, які будуть вести подвижницьке життя, повне сенсу, ми повинні виховувати наших дітей. Просвітництво – це навчання не лише мистецтву життя, а й розуміння життя.

Що таке життя? Це визнання Б-га і тієї місії, яку Він доручив нам, – самовдосконалення і звеличення нашого світу.

Істинне просвітництво – це щось, що проникає в глибини людини. Саме воно наділяє людину здатністю застосовувати отриману інформацію для того, щоб стати розумнішим, результативнішим у думках і вчинках. Ми вчимо дітей різних наук, щоб вони могли логічно мислити і розуміти фізичні властивості світу, у якому живуть; обмінюватися своїми ідеями, вести і розвивати бізнес. Але жодна з наук не передбачає обов’язкового впливу на мораль, якою дитина керується в повсякденному житті. Передача інформації є лише одним і досить простим компонентом просвітництва. Істинне, життєво важливе просвітництво полягає в навчанні дітей того, що вони повинні нести відповідальність перед Б-гом за дотримання моральних і етичних норм життя. Це забезпечить їм індивідуальну підтримку і сприятиме створенню кращого світу для їхніх дітей і прийдешніх поколінь, тому задовго до того, як діти підуть в школу, їх слід навчати добрих звичаїв, уміння розпізнавати добро і зло. Набагато важче впливати на вже сформовану особистість, що визначила для себе систему цінностей, впливати на її світогляд.

Просвітництво – це саме життя, і воно не завершується, доки живе людина. Формальну освіту можна здобути, закінчивши школу, просвіта ж стає інтенсивнішою з набуттям нами життєвого досвіду і глибшого усвідомлення свого місця в світі. Незалежно від того, скільки нам років або наскільки ми просунулися в інтелектуальному розвитку, ми завжди повинні запитувати себе: як я розумію внутрішнє, повне сенсу життя, наскільки я щасливий? Багато з нас, можливо, буде здивовано, дізнавшись, як трепетно молоді ми в своїй духовності, як багато ще належить дізнатися нам про свою душу і розвиток зв’язків з Б-гом.

 

Як слід виховувати?

​

Питання «Як виховувати?» аналогічне питанням «Як спілкуватися?», «Як заробляти гроші?», нарешті, «Як жити?» Відповідь на ці питання завжди буде та сама: через любов. Зрозуміло, виховання вимагає дисципліни, але навіть у межах цієї дисципліни учень повинен відчувати любов учителя. У Талмуді сказано: «Правою рукою підтримуйте, а лівою карайте» (Талмуд, Сота, 47а). Головною силою, символом якої є домінуюча права рука, – завжди є любов.

Таке виховання вирізняється суворістю, потребує інтелектуального та емоційного напруження. Але коли молоді люди, обізнані з Б-жим і схильні до духовного, починають розуміти його сутність, вони налаштовуються на вищий сенс життя. Вони стають людьми, пов’язаними з батьками повагою і любов’ю. Людьми, які не претендують на чужу власність. Людьми, які простягають руку допомоги іншим, щедро віддають їм свій час і свою любов.

Істинний вихователь – не той, хто просто повідомляє факти, а той, хто вчить дитину мислити, знаходити відповіді на питання в згоді з принципами, яким його навчили, і не залежати повністю від батьків й вчителів при вирішенні проблем, з якими доводиться стикатися в житті . Якщо на задані вам питання постійно відповідає хтось інший, ви, можливо, уникнете відповідальності за помилку. Але якщо ви навчитеся мислити самостійно, то отримаєте глибоке задоволення, віддаючи собі звіт, що дієте за власною ініціативою. Це узгоджується з причинами, за якими Бог створив світ. Згадаймо, що світ був створений не для того, щоб маріонетки могли розігрувати заздалегідь заготовлений сценарій, а для того, щоб кожна людина мала право на власну думку і свободу діяти чесно і ефективно.

Навчання вимагає скромності. Учитель в більшості випадків не джерело, а лише засіб передачі інформації, що надходить з ширшого сховища. Він ніколи не повинен відчувати гордість з того приводу, що йому випало поширювати знання. Однак можливість залучати дітей до знань дозволяє йому відчувати себе щасливим. При цьому необхідно пам’ятати наступне. Слова, що йдуть з серця, входять в серце. Учитель повинен думати, що говорити, і служити живим прикладом того, чого він вчить.

При роботі з будь-якою дитиною вчитель повинен точно визначити і розвивати його потенціал, що не приписуючи йому здібностей, якими, на нашу думку, він повинен володіти. Завдання полягає в тому, щоб виховати людину, яка зможе стояти на своїх, а не на ваших ногах. Ми часто думаємо, що абсолютні, догматичні цінності людина збереже з дитинства на все життя. Це лише половина справи. Так, ці цінності повинні бути виражені, виражені на мові дитини, так, щоб вони стали його частиною, злилися воєдино з його особистістю, проникли в його дух.